/Files/images/golovna/nklyuzya/1.jpg


/Files/images/golovna/nklyuzya/3.jpg

Стаття 16-1. Інклюзивне навчання

1. Для навчання дітей з особливими освітніми потребами заклади

загальної середньої освіти на підставі звернення батьків дитини або осіб,

які їх замінюють, утворюють інклюзивні та/або спеціальні групи і класи.

2. Інклюзивне навчання - система освітніх послуг, гарантованих державою,

що базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини,

ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників.

Організація інклюзивного навчання у державних і комунальних закладах

загальної середньої освіти здійснюється у порядку, встановленому

центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

3. Відповідно до індивідуальних особливостей освітньої діяльності для кожного

учня з особливими освітніми потребами складається індивідуальна

програма розвитку дитини - документ,

що забезпечує індивідуалізацію навчання, визначає перелік необхідних

психолого-педагогічних,

корекційних потреб/послуг для розвитку дитини та розробляється групою фахівців

з обов’язковим залученням батьків дитини з метою визначення конкретних

навчальних стратегій і підходів до навчання.

Психолого-педагогічні послуги - комплексна система заходів з

організації освітнього процесу та розвитку особи з

особливими освітніми потребами, що передбачені

індивідуальною програмою розвитку та надаються педагогічними

працівниками закладів освіти, фахівцями інклюзивно-ресурсного центру.

Корекційно-розвиткові послуги (допомога) - комплексна система заходів

супроводження дитини з особливими освітніми потребами у

процесі навчання, що спрямовані на корекцію порушень шляхом

розвитку особистості, її пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери та мовлення.

4. Особистісно орієнтоване спрямування освітнього процесу

для дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивному

класі забезпечує асистент вчителя.

Освітні та соціальні потреби дітей із складними порушеннями

розвитку під час їх перебування в закладі загальної середньої освіти

задовольняються асистентом дитини - соціальним працівником,

одним із батьків або особою, уповноваженою ними.

5. Навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами

здійснюються за рахунок коштів освітніх субвенцій, державного

та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством,

з урахуванням потреб дитини, визначених індивідуальною програмою розвитку.

Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам

на надання державної підтримки дітям з особливими освітніми потребами

здійснюються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої

влади у сфері освіти і науки.

{Закон доповнено статтею 16-1 згідно із Законом№ 2541-VIII від 06.09.2018}

Кожна людина, незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, має право на одержання освіти, якість якої не різниться від якості освіти здорових людей. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), лише 20 % народжених дітей умовно вважається здоровими, інші – або страждають порушеннями психофізичного розвитку, або знаходяться в стані між здоров’ям і хворобою. Визнання прав такої дитини, її інтересів, потреб, надання допомоги у процесі соціалізації та вибору професійної діяльності є дуже важливим на сучасному етапі розвитку освіти. Тому важливого значення набуває інклюзивне навчання, що передбачає спільне перебування дітей із порушеннями психофізичного розвитку з їх здоровими однолітками.

Інклюзія(відInclusion– включення) – процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціальному житті. Це політика й процес, що дає можливість всім дітям брати участь у всіх програмах.

Інклюзивна освіта– це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах дошкільного закладу.

Одним із головних завдань інклюзії є відгук на широкий спектр освітніх потреб в дошкільному середовищі та поза його межами. В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей, яка забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами.

Основний принцип інклюзивної освітиполягає в тому, що:

◦ Всі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними.

◦ Навчальні заклади мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів шляхом узгодження різних видів і темпів навчання.

◦ Забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розробки відповідних навчальних планів, прийняття організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів та партнерських зв’язків зі своїми громадами.

◦ Діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання. Вони є найбільш ефективним засобом, який гарантує солідарність, співучасть, взаємоповагу, розуміння між дітьми з особливими потребами та їхніми ровесниками.

Інклюзивний підхід– створення таких умов, за яких усі учасники навчально-виховного процесу мають однаковий доступ до освіти, у тому числі діти з особливими освітніми потребами, які навчаються у дошкільних закладах.

Переваги інклюзивної освіти:

для дітей з особливими освітніми потребами:

◦ Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей.

◦ Ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами.

◦ Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.

◦ Навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей.

◦ У дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.

для інших дітей:

◦ Діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей.

◦ Діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них.

◦ Діти вчаться співробітництву.

◦ Діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

для педагогів та фахівців:

◦ Вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів.

◦ Вчителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності.

◦ Спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.

Дослідження науковців Інституту спеціальної педагогіки НАПН України з інклюзивної проблематики проводяться у руслі прогресивних світових тенденцій і характеризуються інноваційною стратегією: від інституціалізації до інклюзії. Інноваційна методологія заснована на принципах дитиноцентризму, що передбачає виявлення задатків кожної особистості з проблемами в розвиткові, створення умов для їх успішного розвитку та самореалізації в житті.

Кiлькiсть переглядiв: 48

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.